Г. Захист життя

Людині має гарантуватися фізична безпека (виживання) ще до прийняття нею рішення про те, як їй вести своє життя. Оскільки фізичне ви­живання насправді є фундаментальним людсь­ким інтересом, остільки лише ті люди, які опи­няються в екстраординарних ситуаціях, виявля­ють готовність ризикувати чи жертвувати своїм життям. Деякі політичні філософи, серед яких найвідомішим є Томас Гоббс, дійшли висновку, що фізичне виживання є найважливішим полі­тичним інтересом, який у разі його колізії з ін­шими набуває більшого значення, ніж будь-що інше, у тому числі вимоги індивідуальних сво­бод, наприклад таких, як свобода переконань та совісті [22, p. 7-9; 1]. Звідси й випливає важли­вість «habeas corpus» (тобто закону про недотор­кан­ність особи) та справедливого судочинства. Ці гарантії сягають апогею у тому, що англосак­сон­ський світ називає державою верховенства права (the rule of law state), а німецька традиція визна­чає як правову державу (Rechtsstaat). До цих традиційних аспектів захисту життя, фізич­ної цілісності та особистої свободи нещодавно дода­лися міркування щодо необхідності захисту до­вкілля заради виживання людських істот. Дис­ку­сії з цього приводу часто трансцендентують ас­пект виживання, оскільки припускається, що людське життя процвітатиме тільки тоді, коли людство досягне гармонії з іншими формами життя та природи в цілому.

Ґ. Спосіб життя

Спосіб (стиль) життя є останнім елементом запропонованої формули образу людини та сто­сується власне того стилю життя, який людина обирає для себе. Ще точніше, це не просто один із аспектів образу людини, але й кінцева ціль, оскільки стиль життя охоплює усі згадані раніше елементи. Людина не може «будувати» життя до тих пір, поки вона не володіє певним рівнем сво­боди вибору (вироблення) власного плану життя* [14, s. 7, 15; 15, s. 1, 44]. Цей вибір, у свою чергу, залежить від того, що відбувається в оточуючому світі в цілому. Можливість відходу від усталених соціальних стандартів є важливою альтернативою, адже люди є одночасно і творін­нями, і творцями [40, s. 16]. І справді, саме зв’язок між цими двома аспектами спричиняє появу та існування «особистості» та «автентич­ності» [32, p. 12, 27]. До того ж, певна культура забезпечує критерії взаємної поступливості, ін­дивідуальної відповідальності, індивідуальної підзвітності та соціального забезпечення, які є чотирма головними рівнями відповідальності. Людина, яка зважає на усі ці аспекти, не тільки «живе» своїм життя, але й діє адекватно, оскі­льки у такому балансі між індивідом, громадою та культурою людська гідність знаходить своє найкраще втілення.




0242946978409614.html
0243016240420795.html
    PR.RU™